Volynští Češi jsou potomci českých kolonistů,
kteří na přelomu 70-ch let 19. st. se usídlovali ve Volyňské, Kyjevské a jiných
guberniích na Ukrajině, tehdy ještě části carského Ruska. Osídlení v bývalé
Volynské gubernii se vrátili do historické vlasti po druhé světové válce
(1945-1947) v rámci poválečného uspořádání Evropy. Další vlna přesídlení (1800
osob) se konala z bývalé Kyjevské gubernie v r. 1991-1993 z důvodů nebezpečné
blízkosti Černobylu od jejich domovů.
Volynští Češi si dokázali po dobu života několika generací na Ukrajině zachovat
český jazyk a českou kulturu v podmínkách prostředí, kde od doby první světové
války až do teď se neustále střídaly vlády a režimy. Jsou charakterní svou
znalostí českého, ukrajinského, ruského a často ještě i polského jazyka, kterou
po nich požadovalo prostředí. Běžný příklad: doma se mluvilo česky, okolí
uznavalo jen ukrajinštinu, ve škole se vyučovalo ukrajinsky a rusky.
Bývalý učitel Jaroslav Ornst
senior svou přírodní znalost několika jazyků doplnil studiem oboru slavistiky
(bohemistiky) ještě na filologické fakultě Kyjevské univerzity. Mnoho let se
zabýval na Ukrajině překlady české beletrie, je členem České asociace
ukrajinistů. V současné době se profesionálně zabývá překlady ukrajinských a
ruských textů. Je již autorem prvního v Česku česko-ukrajinského a
ukrajinsko-českého kapesního slovníku, ukrajinského
slovníku on-line, prvního
specializovaného slovníku pro pracovní migranty z Ukrajiny a také kroniky české kolonie Malá Zubovščina na
Ukrajině.
O chod těchto internetových
stránek se starám já, Jaroslav Ornst junior.
Воли́нські че́хи є пото́мками че́ських
колоні́стів, які́ бі́ля 1970 ро́ку оселя́лися у Воли́нській, Ки́ївській та
і́нших губе́рніях на Украї́ні, яка́ тоді́ була́ ще части́ною ца́рської Росі́ї.
Ті, хто прожива́в у коли́шній Воли́нській губе́рнії, поверну́лися на істори́чну
батьківщи́ну пі́сля дру́гої світово́ї війни́ (в 1945-1947рр.) в ра́мках
післявоє́нного упорядкува́ння Євро́пи. Но́ва хви́ля пересе́лення (1800 осі́б)
відбула́ся з коли́шньої Ки́ївської губе́рнії в 1991-1993рр. в зв’язку́ з
небезпе́чною бли́зькістю Чорно́билю від
ї́хніх домі́вок. Воли́нські че́хи зумі́ли про́тягом життя́ кілько́х поколі́нь
на Украї́ні зберегти́ че́ську мо́ву і че́ську культу́ру в умо́вах, коли́ від
ча́су пе́ршої світово́ї війни́ не раз змі́нювалися у́ряди і режи́ми. Для них
характе́рне зна́ння че́ської, украї́нської, росі́йської, а часто ще й
по́льської мо́ви, яке́ від них вимага́ло середо́вище. Звича́йний при́клад:
вдо́ма розмовля́ли по-че́ськи, ото́чення вимага́ло ті́льки украї́нську мо́ву, у
шко́лі навча́лися по-украї́нськи і по-росі́йськи.
Коли́шній вчи́тель Яросла́в
Орнст-ста́рший своє приро́днє знання кілько́х мов допо́внив ви́вченням
славі́стики (богемі́стики) ще на філологі́чному факульте́ті Ки́ївського
університе́ту. Бага́то ро́ків займа́вся на Украї́ні пере́кладами че́ської
белетри́стики, є чле́ном Че́ської асоціа́ції україні́стів. В да́ний час
професіона́льно займа́ється пере́кладами украї́нських та росі́йських те́кстів.
Є а́втором пе́ршого в Че́хії че́сько-украї́нського та
украї́нсько-че́ського кишенько́вого словни́ка, украї́нського словни́ка он-ла́йн, пе́ршого словни́ка для
заробітча́н, а тако́ж хро́ніки
села́ Мала́ Зу́бівщина на Украї́ні.
Да́ні інтерне́т-сторі́нки обслуго́вую
я, Яросла́в Орнст-моло́дший.
Волы́нские че́хи – пото́мки че́шских
колони́стов, которы́е на рубеже́ 70-х лет ХІХ ст. поселя́лись в Волы́нской,
Ки́евской и други́х губе́рниях Украи́ны, кото́рая тогда́ была́ ещё составно́й
ча́стью ца́рской Росси́и. Прожива́ющие в бы́вшей Волы́нской губе́рнии
верну́лись на истори́ческую ро́дину по́сле второ́й мирово́й войны́
(1945-1947гг.) в ра́мках послевое́нного урегули́рования Евро́пы. Сле́дующая
волна́ переселе́ния происходи́ла из бы́вшей Ки́евской губе́рнии в 1991-1993гг.
всле́дствие опа́сной бли́зости Черно́быля
от их местожи́тельства. Волы́нские че́хи суме́ли за вре́мя жи́зни не́скольких
поко́лений на Украи́не сохрани́ть че́шский язы́к и че́шскую культу́ру в
усло́виях среды́, где со времён пе́рвой мирово́й войны́ неоднокра́тно меня́лись
прави́тельства и режи́мы. Для них характе́рно зна́ние че́шского, украи́нского,
ру́сского, а ча́сто и по́льского языка́, что от них тре́бовала среда́. Обы́чный
приме́р: до́ма разгова́ривали по-че́шски, окруже́ние признава́ло то́лько
украи́нский язы́к, в шко́лах преподава́ли по-украи́нски и по-ру́сски.
Бы́вший учи́тель Яросла́в
Орнст-ста́рший своё есте́ственное зна́ние не́скольких языко́в допо́лнил
изуче́нием слави́стики (богеми́стики) на филологи́ческом факульте́те Ки́евского
университе́та. Мно́го лет занима́лся на Украи́не перево́дами че́шской
беллетри́стики. В настоя́щее вре́мя – член Че́шской ассоциа́ции украини́стов,
профессиона́льно занима́ется перево́дами украи́нских и ру́сских те́кстов,
а́втор пе́рвого в Че́хии че́шско-украи́нского и
украи́нско-че́шского карма́нного словаря́, украи́нского словаря́ он-ла́йн, пе́рвого словаря́ для
украи́нских гастарба́йтеров, а та́кже хро́ники села́ Ма́лая Зу́бовщина на
Украи́не.
Настоя́щие интерне́т-страни́цы
веду́ я, Яросла́в Орнст-мла́дший.